Неділя, 24 Вересня 2017

ПАРК ГРАФІВ КАРВІЦЬКИХ

Був колись багатий і трав’яний покрив. Тут переплітались лісові, лучні, заплавні і паркові види рослин: лісові дзвіночки, медунка, первоцвіт, зірочник, зеленчук жовтий, лісові суниці, тонконіг, кульбаба, стокротки, жовтець, мітлиця, глуха кропива, півники болотні, чистотіл.
Посеред двору була криниця з цілющою і холодною водою, росло коло неї дерево, були дубові жолоби для напування коней, корів, телят. До наших днів в парку збереглися окремі панськи маєтки: це склади, зерносховища, льохи, контора економа, покої панські не збереглися.
Крім того у пана був великий садок з різноманітними кущами та деревами. Доглядав його садівник Грохольський Станіслав  Гераклійович, його жінка Розалія,  син Богдан, дочка Стася. Жив садівник у двоповерховому будинку над річкою коло самого садка.
Там вирощували: полуниці, малину, смородину, аґрус, порічки, сливи, яблука, грушки, вишні, черешні та багато іншого. Працював у пана ще садівником Кочек Іван Митіфорович. Слугою в економа був Сікорський Станіслав,  його син Вацлав і невістка Надія Михайлівна також працювали.

Детальніше...

 

Водяний млин Карвіцьких та колишня контора Полонських млинів

На початку XX століття місто Полонне було власністю панів Карвіцьких. Вони займались розвитком торгівлі і в 1901 році почали будувати млини по виробництву високоякісного борошна, яке експортувалось на зовнішні ринки. Для обслуговування цих млинів було побудоване двоповерхове приміщення по центральній вулиці міста. Тут була контора млинів. Приміщення збудоване з місцевого матеріалу цегли, також гарно оздоблене ззовні. Сюди приїздили купці з різних країн Європи, з якими місто вело торгівлю. Після революції це приміщення було ще добротним і використовувалось як адміністративний будинок. До війни і після війни до 50-х років в приміщенні працював райвиконком. З 50-х років XX століття в приміщенні розташувалась редакція районної газети, яка тут працює і до сьогодні.

Відділ інфраструктури
райдержадміністрації

 

Річка Різанка

 

 

1240 року на Руські землі почали нападати орди татаро-монгол. Захопивши і знищивши фортецю м. Полонного, вони забрали у рабство юнаків і дівчат. У 1241 році татари спалили Полонне. Як сумна згадка про ті трагічні часи одна з вулиць Полонного поза колишньою фортецею біля річки Хомори звалася Татарською.
Після бою чи різні татаро-монгольські загарбники мили свої криваві шаблі в одній із приток Хомори, яка до нині називається Умивальнею. «Різанка» - канал по дорозі до Новоселиці, де вороги зарізали священика однієї із церков Полонного.

Відділ інфраструктури
райдержадміністрації

14.02.2014

 

Воробіївка «Долина смерті»

Біля входу на долину смерті встановлено гранітний обеліск в 1991 році.  Але попередньо цей обеліск був встановлений в самій Долині у 1968 році. Виготовлений він на Новолабунському побутовому комбінаті. На ньому викарбувані слова «Стій, прохожий, зупинись, цьому місцю поклонись…», які знає кожен житель села Воробіївка та з шаною і скорботою приходить у це місце. Перший бетонний обеліск було встановлено у 1952 році.   
Спускаючись алеєю вниз ми підходимо до входу в меморіальний комплекс у вигляді арки, в якій укріплено два поминальні дзвони. Проходячи далі вглиб комплексу ми бачимо загальну могилу праху розстріляних і спалених мирних жителів сіл Воробіївка та Храбузна. Скульптура скорботної матері з піднятими вгору руками, яка стоїть на високій могилі, ніби закликає прийдешні покоління зберегти мир і спокій на землі та молиться за своїх дітей – солдатів, які загинули на фронтах війни, мирних жителів, жорстоко закатованих та вбитих фашистами, тих, які лежать у чужій стороні, тих, чиї могили зрівнялись з землею.

Детальніше...

 

Пам’ятник закоханим

Стоїть у Полонному на Малих Бортниках (Старе місто), біля крутих берегів Хомори пам’ятник-обеліск із написом «Петр Белокопытов и Иоганна Тушинская, два благороднейших существа, жертва общественных предрассудков, геройски покончили жизнь свою 1849 года 9 июля. Будешь помнить  благородный поступок их, если узнаешь силу любви».
Жила колись в Полонному дівчина Йоганна Тушинська. Батько її був шевцем, рано помер і залишив дружину з дочкою в старенькій хатинці, що стояла недалеко від Хомори. Хоч в нестатках проходили дитячі роки Йоганни, але виросла вона красивою дівчиною, з струнким станом, довгою косою.

Детальніше...

 

Пам’ятний знак жертвам Голодомору 1932-1933 років (м. Полонне)

Голодомор 1932-1933 років, який забрав мільйони життів, не оминув і Полонщину – сотні наших земляків стали його жертвами. В пам'ять про них у Полонському районі встановлено 14 пам’ятників та пам’ятних знаків. Серед них і пам’ятний знак у м. Полонному, розташований у центрі міста, на мальовничому березі р. Хомора.
Побудований він зовсім нещодавно, а урочисте відкриття його відбулося 30 вересня 2006 року, в день святкування 1010-річчя нашого міста.
Автором проекту є В.І.Плис. Загальна площа комплексу становить   300 м². В центрі комплексу чорний хрест висотою 3 метри, а навколо нього розташовані 20 тумб із табличками (19 сільрад і 1загальна).
В пам'ять про страшні події 1932-1933 років та жертв цих подій в день вшанування жертв голодомору 1932-1933 років проводяться мітинги-реквієми біля цього та 13 інших пам’ятників у Полонському районі.

Відділ інфраструктури
райдержадміністрації
11.01.2014

 
Більше статтей...