Впродовж останніх років ми спостерігаємо певні зміни  кліматичних умов на теренах Хмельницької області. Не став виключенням і 2017 рік. Насамперед варто зазначити, що сівба ярих культур, зокрема і кукурудзи, відбувалася за значного дефіциту вологи у орному шарі ґрунту - вперше за останні 7 років (2011-2017 рр.) спостерігається значний дефіцит опадів у період «сівба – сходи» пізніх культур. За нашими спостереженнями сумарна кількість опадів за квітень та травень 2017 р. склала 83,9 мм або 75,8 % до середньо багаторічного показника за цей період.
Однак, проведений нами моніторинг показав, що на  час сівби вологість ґрунту на глибині загортання насіння була достатньою для його набрякання та проростання, як за ранніх так і за пізніх строків сівби..    Вибагливість кукурудзи до вологи на початку вегетації невисока, вона повністю забезпечується у вигляді атмосферних опадів близько 30 мм на місяць.  Варто зазначити, що за дефіциту вологи в ґрунті зростає ушкодження насіння і проростків дротяниками, нерідко за сильного пошкодження стебел молоді рослини гинуть, а також личинками кукурудзяного жука, які живляться тоненькими корінцями, згодом пошкоджують стрижень кореня, сприяють інтенсивному розвитку кореневих гнилей. Як наслідок – уражені рослини часто вилягають.
До утворення сьомого – восьмого листка випадки проявлення ознак нестачі вологи є рідкими. Найбільша потреба у волозі рослин спостерігається в період інтенсивного росту та накопичення сухої речовини - за 1-2 тижні до викидання волоті і триває впродовж 1 місяця (настання молочної стиглості). Дефіцит вологи в цей критичний період супроводжується в’яненням рослин. В’янення спостерігається, передусім, на площах, де вносили при сівбі  великі дози мінеральних добрив. У ґрунтовому розчині зростає концентрація елементів живлення, що є причиною інтоксикації рослин, які швидко в’януть, зупиняються у рості й розвитку, а за тривалої нестачі вологи - гинуть.  Залежно від вмісту вологи у ґрунті сприятливі умови для кукурудзи в цей період створюються при випаданні 80-120 мм опадів та при вологості ґрунту більше 60%.

Однак, часті дощі, що викликають надлишкове зволоження ґрунту, гірше впливають на кукурудзу, порівняно із сухими періодами з недовготривалими дощами.  Надмірне зволоження у цей період призводить до ураження рослин бурою плямистістю, аскохітозом, диплодіозом, склероспорозом; ураження качанів – фузаріозом, червоною, сірою, білою, головчатою сірою гниллю, сприяє пошкодженню стебел і качанів рослин гусеницями кукурудзяного метелика.
Більш вимогливою кукурудза є до температурного режиму. Встановлено, що  необхідна середньодобова температура повітря для росту і розвитку кукурудзи коливається від 12 до 250С. Денна температура +22…+250С та нічна +180С є оптимальною. Окремі фази розвитку потребують різних температур.
Варто зазначити, що у 2017 році, поряд із дефіцитом опадів спостерігалося значне коливання між денними та нічними температурами, як повітря так і на поверхні ґрунту у квітні та першій половині травня. У деякі дні термометри фіксували у нічні години показники нижче 0 0С.
Досліджено, що заморозки весною не шкодять кукурудзі, якщо не пошкоджується точка росту. Чим раніше посіяна кукурудза, тим небезпечнішими для неї є весняні заморозки. Рослини, що досягли фази 6 листків, особливо уражувані на момент заморозків, оскільки до фази 5 листків точка росту знаходиться під поверхнею грунту і, як наслідок, захищена від холоду. Навіть якщо заморозки знищили перші листки, непошкоджена точка росту здатна формувати нові. Тому молоді рослини відновлюються та формують нові листки. Інколи обмерзле листя скручується та заважає розвитку нового.
Починаючи з фази 6 листка, точка росту виходить на поверхню ґрунту. Єдиним її захистом є прилистники вже утворених листків. Як наслідок – рослини стають більш уражуваними при низьких температурах. Руйнування заморозками тканин точки росту призводить до загибелі рослини.
Попри відносно крупні розміри насінин кукурудзи запаси поживних речовин у них обмежені, а тому система удобрення кукурудзи повинна складатися з основного, припосівного удобрення та позакореневих підживлень.
У живленні кукурудзи виділяють два критичних періоди:
- перший – на початку вегетації, коли спостерігається висока чутливість до дефіциту фосфору, що обумовлює обов’язковість припосівного удобрення. Особливо часто це спостерігається у холодні весни, коли знижені температури повітря ускладнюють поглинання фосфору з ґрунтового розчину, тому під час сівби доцільно вносити прості фосфорні або комплексні фосфоровмісні добрива;
- другий – 9-10 листків – викидання волоті – рослини кукурудзи потребують підвищеного азотного живлення, що обумовлює потребу проведення підживлення азотними добривами.
Кукурудза добре реагує на листкове підживлення карбамідом – 6%-им розчином (6 кг карбаміду на 100 л води). Обприскують посіви зранку або ввечері, коли температура повітря є невисокою. Найкраще підживити рослини від фази 6-7 листків впродовж трьох тижнів 1-3 рази з інтервалом через 6-8 днів. Одночасно вносяться мікроелементи та водорозчинний сірчанокислий магній  (Mg SO4 5%-ої концентрації).
Серед мінеральних добрив азот має найбільший вплив на рівень урожайності. На початкових фазах росту засвоєння азоту є незначним (3-5%). Зменшення засвоєння азоту, викликане низькими температурами навесні, спричинює пожовтіння рослин і гальмування їх росту. Інтенсивніше азот надходить в рослину починаючи з фази 6-8 листків. Так, якщо до фази 8 листків засвоюється лише 2-3% азоту, то від фази 8 листків до фази засихання квіткових стовпчиків на качанах засвоюється приблизно 85% загальної кількості азоту. Орієнтовно це припадає на період з другої декади червня до другої декади серпня. Ще 10-13% азоту в рослину надходить у фазу достигання. За нестачі азоту формуються низькорослі рослини з дрібними світло-зеленими листками.
Критичний період засвоєння азоту – фаза цвітіння. У цей час висока температура сприяє проходженню процесів мінералізації і вивільнення азоту з ґрунту, який кукурудза використовує найкраще серед зернових культур.
Гостру потребу у фосфорі кукурудза має у початковій фазі росту. Він входить до складу нуклеїнових кислот, впливає на енергообмін, відіграє важливу роль у нагромадженні вуглеводів, регулює процеси дихання, фотосинтезу та ін. За його нестачі листки набувають фіолетово-вишневого кольору, затримуються фази цвітіння і достигання. Важливо врахувати, що нестачу фосфору в ранні фази росту неможливо компенсувати внесенням його у пізніші строки.
Якщо у ґрунті не вистачає калію, то молоді рослини сповільнюють ріст, сповільнюється фотосинтез, листки спочатку стають жовтувато-зеленими по краях, а потім жовтими. Верхівки та краї листків засихають ніби від опіків. Калій інтенсивно засвоюється від фази 5-6 листків до цвітіння. Він підвищує стійкість до вилягання, до стеблової гнилі та інших хвороб, важливий для формування качанів.
Варто зазначити, що різні біотипи гібридів відрізняються неоднаковою реакцією на добрива. Більший приріст урожаю зерна від застосування підвищеної дози добрив в умовах достатнього зволоження забезпечують середньостиглі та середньопізні гібриди, тоді як скоростиглі форми доцільно вирощувати на фоні помірної дози. Ефективність добрив тим більша, чим краще рослини забезпечені вологою. Так, при гострому дефіциті вологи приріст урожаю зерна від азоту зменшується ушестеро порівняно з вологим роком, від калію – удвічі, а фосфор зовсім не забезпечує приросту врожаю.
Оптимальне забезпечення рослин фосфором і калієм збільшує стійкість кукурудзи до термічного стресу та нестачі води, поліпшує амінокислотний склад білка. Фосфор і магній сприяють кращому виповненню зерна, забезпечують рівномірне і більш швидке достигання урожаю. Однак, найбільший вплив на якість зерна має азот, який крім збільшення врожайності сприяє підвищенню вмісту білка і жиру в зерні.
Роль мікроелементів у мінеральному живленні рослин кукурудзи, як складової ферментативних систем – біокаталізаторів важко переоцінити, адже мікроелементи не можуть бути замінені іншими поживними речовинами. Рослини засвоюють з ґрунту незначну частину мікроелементів, які знаходяться в рухомій легкодоступній формі, а нерухомі валові запаси мікроелементів можуть бути доступні для рослин після проходження складних мікробіологічних процесів в ґрунті з участю гумінових кислот та кореневих виділень. Тому валовий вміст мікроелементів не відображає реальної картини забезпечення рослин мікроелементами.
Варто зазначити, що мікроелементи в формі неорганічних солей доступні для рослин у дуже незначних кількостях і переважно на кислих ґрунтах, лише молібден засвоюється рослинами на слаболужних ґрунтах (табл. 1)

1. Оптимальна кислотність ґрунту для найкращого засвоювання мікроелементів рослинами

Показник  Бор     Мідь   Залізо  Марганець Молібден  Цинк
рН         5,0-7,0 5,0-7,0  4,0-6,5  5,0-6,5       7,0-8,5    5,0-7,0

Підраховано, що у процесі вегетації рослини кукурудзи поглинають до 800 г/га марганцю, 350-400 г/га цинку, 70 г/га бору, 50-60 г/га міді. Дуже чутливі до нестачі цинку, середньо чутливі на нестачу бору і міді, а на лужних грунтах – до марганцю.
Цинк – бере участь у синтезі хлорофілу та вітамінів В,Р,С, впливає на процеси росту і розвитку, підвищує стійкість до несприятливих умов, зокрема приморозків. За значної нестачі цинку на рослинах можуть не зав’язуватися качани. Ознакою нестачі цинку є жовті смуги на молодих листках з обох боків жилки. Бор позитивно впливає на цвітіння і зав’язування качанів, процеси дихання. Нестача бору спричинює гальмування росту рослин.
Мідь впливає на збільшення вмісту білка і цукру в зерні, підвищує врожайність, стійкість до ураження хворобами. Нестача міді може проявитися при внесенні великих норм азоту і фосфору, під час сухої і теплої погоди.
Ефективним способом забезпечення рослин мікро-елементами є позакореневе листкове підживлення, переважно, у фазах інтенсивного росту і розвитку, коли елементи живлення засвоюються у великих кількостях, а коренева система не завжди здатна засвоїти їх у повному обсязі до потреби. У стресових ситуаціях (посуха, низькі температури тощо) листкове підживлення є практично єдиним способом забезпечення деякими елементами живлення, особливо мікроелементами. Навіть невелика їх кількість є дуже корисною, оскільки макро- і мікроелементи містяться у легкодоступній формі і швидко проникають у рослину.
Застосування регуляторів росту є ще одним резервом підвищення врожайності та поліпшення якості зерна при вирощуванні кукурудзи за інтенсивною технологією. Ними обробляють насіння перед сівбою, або обприскують посіви під час вегетації рослин у фазі 8-10 листків. Ефективність регуляторів росту при допосівній обробці насіння та обприскуванні посівів майже однакова. Встановлено, що регулятори росту прискорюють ріст і розвиток рослин, зростає їх стійкість до високих температур та посушливої погоди.
Таким чином, існування організму, тобто нормальний ріст і розвиток кукурудзи визначається впливом як сукупних абіотичних факторів середовища неживої природи – клімату, повітря, води, температури, вологості, вітру, світла, грунту, рельєфу місцевості, радіоактивного випромінювання, інших факторів фізичної та хімічної дії, так і сукупністю біотичних (живих організмів) – рослинного та тваринного світів, комах, грибів, бактерій, вірусів, фітоплазм, антропогенного впливу тощо.
Науково-практичні рекомендації підготувала:
Молдован Ж. А. – завідувач лабораторії сучасних технологій у рослинництві Хмельницької ДСГДС ІКСГП НААН.


Відділ агропромислового розвитку
райдержадміністрації
08.06.2017