На сьогодні в Україні структура первинної медичної допомоги розпорошена, організаційно та функціонально поєднана з вторинною медичною допомогою. Реформа охорони здоров’я в Україні передбачає вирішення даної проблеми шляхом функціонального та структурного виділення первинної медичної допомоги через створення Центрів первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД). Завдання Центру полягає у забезпеченні для населення рівної доступності послуг первинної медичної допомоги належної якості.

 

Чинним законодавством України передбачено наступний порядок створення ЦПМСД:

1. Затвердження плану створення центру ПМСД.

2. Оприлюднення проекту рішення сесії відповідної ради про створення центру ПМСД згідно з Законом України „Про доступ до публічної інформації” (не пізніше, ніж за 20 робочих днів до дати їх розгляду).

3. Прийняття рішень сесією відповідної ради:

3.1. Про створення ЦПМСД як юридичної особи;

3.3. Про призначення керівника ЦПМСД;

3.3. Про затвердження структури та штатного розкладу ЦПМСД (не менш ніж за 3 місяці до введення його в дію).

4. Повідомлення первиної профспілкової організації (організацій), про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення (у разі, якщо скорочення передбачається) не пізніше ніж за 3 місяці до означених подій.

5. Проведення перевірки можливості вивільнення працівників (якщо вивільнення передбачається) згідно їх статусу та категорії.

6. Попередження працівників (не пізніше ніж за 2 місця до дати утворення ЦПМСД).

7. Інформування служби зайнятості (у разі якщо передбачається скорочення працівників).

8. Направлення запиту про надання згоди на звільнення до первинної профспілкової організації (не раніше ніж за місяць до дати утворення ЦПМСД).

9. Реєстрація Центру ПМСД в державних органах.

10. Відкриття власного рахунку та виготовлення печатки.

11. Подача Центром ПМСД документів для отримання Центром ПМСД ліцензії (вказати кінцеву дату виконання).

12. Подача документів для отримання Центром ПМСД ліцензії на придбання, зберігання та використання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів (вказати кінцеву дату виконання).

Центр ПМСД – це структура, подібна до лікарні. У центрі, як і в будь-якому самостійному закладі, є керівництво, адміністративно-управлінські та господарські підрозділи. Однак, на відміну від лікарні, де лікувально-профілактичні підрозділи поділені за напрямками надання медичної допомоги (поліклініка, дитяча консультація, хірургія), у Центрі всі лікувально-профілактичні підрозділи поєднані у лікарські амбулаторії, а в сільській місцевості у ФАПи, які входять до складу амбулаторії.

Оскільки перспективою реформування галузі первинна медична допомога буде здійснюватися з бюджетів районів і міст, а вторинна – з бюджетів територіальних громад, створювати органи управління охорони здоров'я у об’єднаних територіальних громадах з кількістю населення до 10 тис. осіб недоцільно. При таких обставинах орган виконавчої влади на місцях відіграє роль фінансуючої сторони.

Крім того, у разі створення в окремій територіальній громаді одного району власного ЦПМСД – державна субвенція на фінансування медичної галузі припиняється. Що стосується організаційно-методичного керівництва закладами охорони здоров'я таких громад, то це питання лежить у площині взаємодії з органами управління охорони здоров'я обласних державних адміністрацій.

Питання нестачі бюджетних коштів притаманне всім закладам охорони здоров'я, які працюють за умови значного бюджетного обмеження (до 50-60% від потреби). Відповідно до бюджетного законодавства, розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов'язання тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

На даний час існує гостра проблема незадоволення медичною реформою серед населення районів та міст. Слід визнати, що реформування медичної галузі не завжди та не скрізь проходить так, як би того хотілося. Причиною цьому всьому є недосконале врегулювання законодавства та недостатній рівень обізнаності населення із процесом проведення медичної реформи в Україні.

У зв’язку з цим, на місцевому рівні можуть проявлятися масові незадоволення громадян процедурою скорочення лікарень та створенням ЦПМСД, які в свою чергу можуть перерости до організацій акцій протесту.

Слід констатувати, що чинне законодавство з питань організації і проведення мирних заходів є недосконалим. Так, на сьогодні питання організації і проведення мирних заходів регулюються Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року № 9306 «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР», який згідно з пунктом 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України є чинним у частині, що не суперечить Конституції України.

При вирішенні порушених питань щодо порядку організації і проведення мирних заходів необхідно враховувати правову позицію, яку Конституційний Суд України висловив у своєму Рішенні від 19 квітня 2001 року № 4-рп, у якому зазначив, що проводити збори, мітинги, походи і демонстрації громадяни можуть за умови обов'язкового завчасного сповіщення про це органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Таке сповіщення має здійснюватись громадянами через організаторів масових зібрань. Завчасне сповіщення відповідних органів про проведення тих чи інших масових зібрань – це строк від дня такого сповіщення до дати проведення масового зібрання.

Таким чином, щоб організувати проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, масових мирних зібрань, організаторам та учасникам вказаних заходів, необхідно, в першу чергу, використати всі правові шляхи для забезпечення громадського порядку та спокою.